Національне агентство кваліфікацій у межах своїх повноважень здійснює супроводження інформаційного забезпечення Національної системи кваліфікацій і Національної рамки кваліфікацій. Національна рамка кваліфікацій (далі – НРК) ґрунтується на європейських і національних стандартах та принципах забезпечення якості освіти, враховує вимоги ринку праці до компетентностей працівників та запроваджується з метою гармонізації норм законодавства у сферах освіти і соціально-трудових відносин, сприяння національному та міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні, налагодження ефективної взаємодії сфери освіти і ринку праці.

Одним із базових принципів НРК, як і освіти в цілому, є принцип забезпечення якості освіти, тобто відповідності результатів навчання визначеним вимогам.

Закон України «Про освіту» визначає результати навчання як сукупність певних якостей, що здобуваються в процесі навчання і які можливо ідентифікувати, оцінити і виміряти.

НРК виокремлює чотири основні категорії, на основі яких можна здійснювати оцінку результатів навчання: знання, уміння/навички, комунікацію, відповідальність і автономію.

Перелічені вище категорії мають назву «дескриптори» НРК.

То що ж означає термін «дескриптори» та які події передували його появі?

Після зустрічі Європейських Міністрів освіти 19.05.2001 у Празі відбулися консультації міністрів ряду країн, зокрема – з питань забезпечення якості та визначення опорних точок щодо присудження ступеня бакалавра і ступеня магістра.

Незабаром вони скооперувались з Агенцією із забезпечення якості вищої освіти Сполученого Королівства і дійшли висновку, що всі мають однакові проблеми, і повинні спільно працювати в напрямку їх вирішення. У вересні 2001 року підсумки таких консультацій були вивчені на спільній зустрічі в Маастріхті, де представники агенцій із забезпечення якості та урядів погодились, що необхідно розробити програму спільних дій та реалізовувати «транскордонні» заходи, спрямовані на забезпечення якості вищої освіти. Було зазначено, що ці заходи мають бути відкритими для усіх сторін, які беруть участь у Болонському процесі. Фактично, це був початок «Спільної ініціативи з якості освіти» (Joint Quality Initiative, JQI).

Перші результати цієї ініціативної групи були презентовані на конференції в Амстердамі у березні 2002 року. Це були спільні дескриптори (описи) бакалаврського рівня, які одночасно надавали доступ до магістерських програм та були релевантними для ринку праці, та спільні дескриптори для магістерського рівня. Також були розроблені та презентовані суттєві відмінності між двома рівнями.

Після цієї події розроблені дескриптори бакалаврського та магістерського рівнів були оприлюднені та почалось їх використання у країнах, залучених до їх розроблення. В результаті поступових ітерацій, дескриптори для першого та другого циклів було остаточно погоджені у м. Дублін у березні 2004 року.

Водночас у 2004 році один із партнерів «Спільної ініціативи з якості освіти» запропонував розробити дескриптори для докторського рівня і, як результат, були розроблені дескриптори для докторського рівня (третій цикл) та для короткого циклу. Для обговорення та погодження дескрипторів короткого та третього циклів в якості місця проведення зустрічі було також обрано місто Дублін.

Таким чином з’явились Дублінські дескриптори (Dublin descriptors), остаточно сформовані у жовтні 2004 року.

Пізніше, на Бергенській конференції міністрів освіти держав учасниць Болонського процесу (2005 р.) було підписано комюніке про ухвалення Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти – РК ЄПВО (The Framework for Qualifications of the European Higher Education Area – FQ EHEA) як загальної конструкції, що визначає механізм взаємодії між національними рамками кваліфікацій. Основою для цієї Рамки стали результати роботи групи експертів у межах «Спільної ініціативи з якості». А дескриптори рівня виступали так званими «індикаторами».

У процесі вибору назв дескрипторів експерти «Спільної ініціативи з якості освіти» зупинилися на таких:

знання та розуміння;
застосування знань та розумінь;
формування суджень;
комунікація;
уміння навчатися.

На основі такого набору було описано три послідовних цикли вищої освіти:

- короткий, що проходить у межах першого циклу,

- перший (бакалаврський),

- другий (магістерський),

- третій (докторський).

Наразі вони залишають за собою назву Дублінських дескрипторів – загального опису типових очікуваних досягнень та здатностей випускника для кожного циклу (рівня) вищої освіти.

На основі цих дескрипторів стало можливим класифікувати за рівнями кваліфікації освітні програми, порівнювати між собою кваліфікації, здобуті в різних освітянських середовищах, визнавати документи про вищу освіту.

Визначення переліку дескрипторів рамок кваліфікацій є прерогативою кожної країни, яка враховує внутрішні особливості. Для прикладу, Європейська рамка кваліфікацій для навчання впродовж життя ЄРК (The European Qualifications Framework for lifelong learning - EQF for LLL), на основі якої розроблена НРК і більшість національних рамок кваліфікацій європейських держав, виокремлює три дескриптори:

знання (теоретичні та/або фактологічні);
уміння/навички (когнітивні та практичні);
відповідальність та автономність.

У процесі розроблення проєкту НРК було запропоновано кількість рівнів, структуру та зміст її дескрипторів. При цьому, було забезпечено широкі консультації та громадське обговорення проєкту НРК і пропозицій до нього, до участі в яких залучалися представники сфери освіти, сфери праці, національні та міжнародні експерти.

Зрештою 23.11.2011 р. НРК було офіційно затверджено Постановою КМУ № 1341 «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій», відповідно до якої Національна рамка кваліфікацій – це системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів; вона містила десять кваліфікаційних рівнів та п’ять дескрипторів, що описують вимоги до кожного кваліфікаційного рівня.

Кожний із 10 рівнів характеризувався описом так званої «інтегральної компетентності» (поєднує усі чотири категорії результатів навчання), яка описувала ступінь здатності діяти у ситуаціях навчання або роботи.

Дескриптори рівнів слугували для опису, порівняння, класифікації, визнання та розроблення кваліфікацій. При цьому, зростанню порядкового номеру кваліфікаційного рівня (від 0 до 9) відповідало зростання рівня складності відповідних кваліфікацій.

Надалі в Україні відбувалося важливе діяння у розбудові освітньої системи в цілому та становленні НРК зокрема. Виникала аргументована необхідність у затвердженні нової редакції НРК, в контексті якої кількість її кваліфікаційних рівнів повинна відповідати кількості рівнів Європейської рамки кваліфікацій.

Відповідно до постанови КМУ від 25.06.2020 № 519 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341» у новій редакції НРК рівні описуються дескрипторами, у термінах результатів навчання, а саме:

- знання – осмислена та засвоєна суб’єктом інформація, що є основою його усвідомленої, цілеспрямованої діяльності. Знання поділяються на емпіричні (знання фактів та уявлення) і теоретичні (концептуальні, методологічні);

- уміння/навички – здатність застосовувати знання для виконання завдань та розв’язання проблем. Уміння/навички поділяються на когнітивні (що включають логічне, інтуїтивне та творче мислення) і практичні (що включають ручну вправність, застосування практичних способів (методів), матеріалів, знарядь та інструментів, комунікацію);

- комунікація – взаємодія осіб з метою передавання інформації, узгодження дій, спільної діяльності;

- відповідальність і автономія – здатність особи застосовувати знання та навички самостійно та відповідально.

Отже, підсумовуємо, що дескриптори це:

- (від лат.describo — описую) – показники, за допомогою яких здійснюється опис кожного із рівнів рамки у термінах результатів навчання;

- вимірювані показники, які окреслюють вимоги до кваліфікацій на кожному із рівнів рамки;

- вимірювані особисті якості (знання, уміння/навички, комунікація, відповідальність і автономія), що набуває особа в процесі навчання і характеризуються зростанням вимог до них на кожному наступному рівні;

- показники, які демонструють зростання кваліфікаційних вимог на кожному наступному рівні рамки.